Коли Ешлі Гілбертсон здійснював поїздку по шести країнам, від Індії до Болівії, щоб зібрати дані про доступ до води для ЮНІСЕФ, він перш за все питав у людей, скільки води у них йде за день.  Потім, професійний фотограф, Ешлі знімав своїх героїв з пластиковими пляшками, що вміщали денну норму.

Незважаючи на те, що саме дружини і дочки приносили і очищали воду, а потім використовували її для збирання та приготування їжі, першими прагнули дати відповідь чоловіки.  «Часто вони й гадки не мали, як складно добути воду і скільки її потрібно, - згадує Гілберстон.  - Я пропонував: «Думаю, нам краще поговорити про це з вашою дружиною», і жінки зазвичай тільки сміялися над відповідями чоловіків». Такий поділ праці вражав Гілбертсона. Адже іноді доводиться долати кілька кілометрів, щоб дістатися до найближчого джерела.  За даними благодійної організації Water.org, кожен день жінки і діти в усьому світі витрачають в цілому 125 мільйонів годин, щоб добути воду.

«У багатьох країнах дуже чітко закріплені гендерні ролі, - каже представник Water.org Леслі Поріес.  - Там, де воду можна отримати тільки в певний час доби, все життя жінок обертається навколо її видобутку. Крім усього іншого, це заважає їм отримати освіту і оплачувану роботу».

Гілбертсон хотів відобразити і те, як використовують найцінніший ресурс в розвинених країнах. Повернувшись в Нью-Йорк, він вирішив, що буде справедливо поспостерігати за своєю власною щоденною витратою води. Результат - 1000 літрів - їх з дружиною вразив.

«Я відкриваю кран, і вода тече, - говорить він.  - Але, працюючи з людьми, які повинні проходити кілометри заради води, відчуваєш, наскільки вона важлива. Причому відчуваєш в прямому сенсі слова - носити воду дуже важко».